Бій під Крутами (29 січня 1918 року)(до 100 річниці бою під Крутами)

    29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

     Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

     Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

    Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

    П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

     28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

      Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

    Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

    „Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

    Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

     Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності

     Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

 Виступ бібілотекаря Харламової Т.М. з цієї теми, Ви зможете 29/01/18 прослухати по місцевому радіо.

 

 

       .

У світ книги — через комп’ютер

           Наша бібліотека намагається йти в ногу з часом, не відстаючи від технічного прогресу і надає необхідну інформацію різним верствам населення з допомогою інтернет - ресурсів.

 

        Для  учнів молодших класів відбулося заняття  з комп’ютерної грамотності «У світ книги — через комп’ютер».

       Захід  стимулює та активізує  у дітей стійкий  інтерес до книги, бібліотеки, читання та сприяє залученню користувачів до різноманітного світу інформації, формуванню  інформаційної культури особистості, що вихована на найкращих зразках української та світової літератури, в основу якої покладено любов до читання.

 

 

 

 

12 січня- 390 років від дня народження Шарль Перро

     Шарль Перро — французький поет і критик епохи класицизму, відомий в основному як автор «Казок матінки Гуски».

     Народився 12 січня 1628 року в Парижі в сім’ї парламентського судді. Був молодшим з семи дітей. Сім’я Перро намагалася забезпечити дітей хорошою освітою, тому у віці восьми років Шарль був відправлений у коледж на північ Франції. Однак юнак так і не довчився, вирішивши зайнятися юридичною кар’єрою. Але і це йому швидко набридло. Незабаром він став клерком у свого брата-архітектора, Клода Перро, який прославився як автор східного фасаду Лувру.

    Незважаючи на те, що Перро став плідним літератором, його художні твори майже не збереглися, за винятком казок. Перші твори письменника з’явилися в 1653 році. Це була поема в комічному стилі «Стіни Трої, або Походження бурлеску». Слави вона поетові не принесла, але поклала початок його літературній кар’єрі. Ш. Перро користувався довірою державного діяча і фактичного правителя Франції після 1665 року — Жана Кольбера. Брав участь у створенні Академії наук, а також відновленні Академії живопису. Коли була заснована Академія словесності у 1663 році, Перро був призначений її секретарем.

    У 1672 році Перро одружився на 19-річній Марі Гішон, яка померла у 1678 році після народження дочки і трьох синів.

   Після смерті Кольбера (1683) він позбувся всього: місця секретаря та літературної пенсії.

   У 1697 році з’явилася збірка «Оповідання моєї матінки Гуски», до якого увійшли 7 перероблених народних казок і одна казка, складена самим Перро. Ця була казка «Ріке-чубчик», яка широко прославила письменника.

   Вважається, що саме Ш. Перро ввів жанр народної казки в «високу» літературу. За сюжетами його казок згодом були створені опери і балети. Помер великий казкар 16 травня 1703 року.

По всій Україні,від хати до хати йде народ посипати

   

Хто з нас не любить свят? Це можливість повеселитися і відпочити, ще раз зустрітися з бажаною компанією і зарядитися енергією на наступні суворі будні. В ніч з 13-го на 14-е січня з’являється чудовий привід «досвяткувати» одне з найулюбленіший свят під інтригуючою назвою – Старий Новий рік.

      Наслідуючи традиції українського народу, бібліотекарі філії №8  підготували святкову  програму «По всій Україні, від хати до хати йде народ посівати», і запросили на щедрування вихованців дошкільного закладу №14.      

     Персонажі новорічно-різдвяних свят, атрибутика, а головне - вірші та пісні з  побажаннями працівникам  книгозбірні  щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році, - все це налаштовувало на святковий настрій і додавало відчуття, що зимова казка продовжується.

    Цими днями бібліотекарі запрошували користувачів до прегляду книжково-ілюстративної виставки   «Старий рік у ноги, Новий у пороги»,  де вони мали змогу знайти інформацію про народні традиції українського народу, а бліц-інформація  «Різдвяні цікавинки» ознайомила  з обрядами, дійствами, перевіреними століттями прикметами.

     Свята добігають кінця, але в пам`яті залишаться лише приємні згадки про дні, наповнені веселощами, приємними сюрпризами, здійсненними бажаннями і неочікуваними радощами. І хай у кожного з нас попереду, аж до наступного Нового року, буде багато радісних і щасливих днів!

    Бажаємо увійти в Новий рік легко і впевнено.  Яскравим феєрверком нехай здійснюються Ваші перемоги, а шлях до них завжди Вам буде під силу!

    

 ЗАСІВАНКА
(якщо двері відчинить жінка)

Сипле сніг, летить, кружляє,
Засіваночка лунає!
Щоб до вашої оселі
Прибули свята веселі
І принесли вам у хату
Несподіванок багато:
Одяг весь від кутюр'є,
З діамантами кольє,
Грошеняток із мільйон
І похід у спа-салон,
Чоловіка не скупого —
Бізнесмена молодого,
А маленьких діточок —
Як на небі зірочок!
Щоб здійснились ці бажання,
З Новим роком вам вітання!
***
ЗАСІВАНКА
(якщо двері відчинить чоловік)
Сипле сніг, летить, кружляє,
Засіваночка лунає!
Щоб до вашої оселі
Прибули свята веселі
І принесли вам у хату
Несподіванок багато:
«Мерседеса» у гараж,
Грошів два мільйони аж,
Лазня, бокс, футбол, рибалку,
Кума, борщ, горілки чарку,
Шефа доброго, як тато,
Превеликої зарплати,
Жінку ніжну, тещу тиху,
Діточок малих на втіху!
Щоб здійснились ці бажання,
З Новим роком вам вітання!
***

СІЮ-ЗАСІВАЮ
Сію-засіваю зерня на паркет,
Щоб розквітла частка, як букет троянд!
Сію-засіваю я на килими,
Щоб в душі і серці не було зими!
Сію-засіваю зерня на підлогу,
Щоб була легкою вам життя дорога!
***
СВЯТИЙ ВАСИЛЬ
Нас послав Святий Василь
Засівати в заметіль
Й особливий давши наказ,
Щоб засіяли і у вас!!!
Ще й навчив казати так:
«На кохання сієм мак,
Сієм жито на добро,
А для сміху вісь пшоно,
На здоров'я вам овес,
Щоб був кріпкий рід увесь.
А від заздрісних осіб
Сієм вам пшеницю-хліб!!!»
Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
***

ЗАСІВАНКА НА ДОБРО
Сію, сію, засіваю!..
На добро я уповаю!
Вісь пшеничка і пшоно,
Щоб кохання тут цвіло!
Вісь горох і чечевиця,
Щоб всміхались ваші лиця.
Гречки, ячки вам і рису,
Рік Новий щоб не барився,
А приніс у вашу хату
Все, що можна тільки бажати!
***

ЗАСІВАНКА НА ВРОЖАЙ
Сієм, вієм, засіваєм,
Зло добром ми задуваєм,
Щоб вам легко все вдавалось,
Ясне сонечко всміхалось,
Щоб завжди у вас на полі
Врожаю було доволі.
Проросте хай ця пшениця,
Хай буяє й колоситися,
Буде хай хліб на столі
І у місті, і в селі!

Історія Різдва: назва і дата

      В ніч із 6 на 7 січня відзначають православне Різдво Христове. Від початку історія Різдва пов’язана з безліччю народних звичаїв і прикмет
      Згідно із християнською релігією, народження Ісуса — утілення в життя старого пророцтва про Месію, Сина Божого. Ісус Христос непорочно народився від Святого Духа Дівою Марією у Віфлеємі, куди до нього з’явилися поклонитися як до майбутнього іудейського царя троє волхвів. Після народження батьки, Йосип і Марія, відвезли сина до Єгипту. Коли цар Ірод помер, Ісус із матір’ю і батьком повернулися в Назарет.
       Першими звістку про появу на світ Спасителя світу отримали пастухи від ангела, який з’явився до них. Вони пішли в печеру і першими схилилися перед немовлятям. Після цього в небі засвітилася Віфлеємська зірка. Услід за зіркою волхви прийшли до Віфлеєму, де вони схилилися перед Ісусом, піднісши йому дари: золото, ладан і смирну. Вони мають глибокий сенс: золото як данина, ладан як Богу, а смирну як тому, хто повинен померти (у ті дні нею мазали померлих).

 Саме відтоді виникла традиція робити Віфлеємську зірку і прикрашати нею ялинку. Однак звичай святкувати цей день виник набагато пізніше — перша згадка датується IV ст. До цього часу Різдво Христове об’єднували із Хрещенням (6 січня). Як свідчить історія Різдва, свято тоді називали Богоявленням — як прославляння явлення у плоті Сина Божого.

       Уперше Різдво Христове відділили від Хрещення спочатку IV ст. у Римській церкві. А в 337 році папа римський Юлій I затвердив дату святкування — 25 грудня. Таким чином церква прагнула до противаги язичницького поклоніння вірян сонцю.

      Крім того, 25 грудня вважається історичною датою народження Ісуса Христа.
      Прадіди приділяли святковому одягу велику увагу: він мав бути не тільки світлим, але і обов’язково новим. Темний колір оздоблення обіцяв траур у сім’ї, а старий одяг притягує бідність.

     Крім того, у Різдво спостерігали за погодою: завірюха й іній обіцяли багатий урожай, сніг — весна прийде рано, зоряне небо — горох і гречка дадуть найбільший збір.